Широко використовується тригонометрія в будівництві, а особливо в архітектурі. Більшість композиційних рішень і побудов
малюнків проходило саме за допомогою геометрії. Але теоретичні дані мало що значать. Хочу навести приклад на побудову однієї скульптури французького майстра Золотого століття мистецтва.
Пропорційне співвідношення в побудові статуї було ідеально. Однак при піднятті статуї на високий п’єдестал, вона виглядала потворною. Скульптором не було враховано, що в перспективі до горизонту зменшуються багато деталей і при погляді знизу вгору вже не створюється враження її ідеальності. велося
безліч розрахунків, щоб фігура з великої висоти виглядала пропорційно. В основному вони були засновані на методі візування, тобто приблизного вимірювання, на око. Однак коефіцієнт різниці тих чи інших пропорцій дозволили зробити фігуру більш наближеною до ідеалу. Таким чином, знаючи приблизну відстань від статуї до точки зору, а саме від верху статуї до очей людини і висоту статуї, можна розрахувати синус кута падіння погляду за допомогою таблиці (те ж саме ми можемо зробити і з нижньою точкою зору), тим самим знайдемо точку зору
Ситуація змінюється, так як статую піднімають на висоту, тому відстань від верхівки статуї до очей людини збільшується, отже і синус кута падіння збільшується. Порівнявши зміни відстані від верхівки статуї до землі в першому і в другому випадки, можна знайти коефіцієнт пропорційності. Згодом ми отримаємо креслення, а потім скульптуру, при піднятті якої візуально фігура буде наближена до ідеалу